ПРИЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех.
1. Додавати що-небудь до чогось, прикладаючи; долучати. Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (Коб., III, 1956, 22); Брошуру [М. Драгоманова] роздали всім членам конгресу і прилучили до протоколу (М. Ол., Леся, 1960, 128); Гриць написав Сашкові невеличку записку про шкільні новини і просив Степаниху прилучити її до листа, якого вона посилатиме синові (Добр., Ол. солдатики, 1961, 209); // Приєднувати що-небудь до чогось, об’єднувати з чимсь. Сьогодні Гловацькому довелося чути, як люди прилучають до свого всеохоплюючого поняття праці дивні речі (Жур., До них іде.., 1952, 91); Його ласкавила рідня З коліном Гленнальвона, І думка нишком осіня Трон прилучить до трона (Граб., І, 1959, 413); // Використовувати що-небудь, додаючи до чогось. Старицький в романі [«Останні орли»] послідовно й вміло прилучає матеріали українського фольклору (Рад. літ-во, 3, 1971, 46).
Прилуча́ти (прилучи́ти) го́лос: а) починати співати, приєднуючись до чийогось співу. Як ті пташки навесні, виспівували наймички в пекарні.. А до їх голосів прилучала й молода свій голос, як та горлиця (Н.-Лев., І, 1956, 138); б) висловлювати згоду з чиєюсь думкою. Іван Бриль теж прилучав свій голос до мрійників (Смолич, Мир.., 1958, 76).
2. Приймати кого-небудь до свого гурту, до складу якогось товариства, об’єднання і т. ін. Ти ж, о єдина, що глибоко болем троянським болієш… Нас до господи й до царства свого прилучаєш! (Зеров, Вибр., 1966, 238); [Сестра Мархва:] Ще кобзар сюди прибився. І його вони до себе прилучили, щоб була своя музика (Мирний, V, 1955, 109); // За певними ознаками зараховувати, вважати належним кого-небудь до якогось класу, якоїсь групи, категорії людей. Закон про сословні права усім ясує, що козаки прилучаються до хрестин [селян].. От через це і не слід їх прилучати до разночинців [різночинців] (Мирний, III, 1954, 259); Він [агроном] милувався дівчиною, і вже в думці прилучав її до свого активу (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 22).
3. Заохочувати, спонукати кого-небудь до участі в чомусь. Прилучати учнів до праці на підприємствах; // Сприяти участі кого-небудь у чомусь. Велика Жовтнева соціалістична революція розкріпачила жінку, дала їй повну рівноправність з чоловіком, полегшила її працю, прилучила жінку до активної участі в політичному житті суспільства (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 4); Лютнева буржуазно-демократична революція пробудила і прилучила до політичного життя поряд з робітничим класом всю величезну масу дрібних хазяйчиків, селян (Ком. Укр., 4, 1960, 51); // Призначати кого-небудь для участі в чомусь. До нічної варти прилучили козака, що вчора заробив потиличника (Кач.. II, 1958, 372).
4. Давати можливість пізнавати що-небудь; переймати. Хіба не йому — культпрацівникові — часто-густо належить честь першовідкривача, котрий прилучає трудову людину до краси мистецтва, музики, літератури (Грим., Незакінч. роман, 1962, 129); В країні здійснено культурну революцію. Вона вивела трудові маси з духовного рабства і темряви, прилучила їх до багатств культури, нагромаджених людством (Програна КПРС, 1961, 12); Тільки прилучивши широкі маси трудящих до знань, науки, до всієї світової культури, можна було успішно розв’язати ті складні завдання, які стояли перед нашою країною (Ком. Укр., 3, 1969, 54).
5. рідко. Те саме, що прикрі́плювати 1. В високій горниці моїй, Годинник ржавий і старий, За дверми виснеш ти. Наш дід, Назад тому багато літ, Тебе в цім місці прилучив, Щоб ти годину нам лічив (Щог., Поезії, 1958, 193).
6. тільки док., неперех., рідко. З’явитися на додаток до чого-небудь. Одна біда не наскучить, доки друга не прилучить (Укр.. присл.., 1963, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 661.