ПРИЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЛЮБИ́ТИ, люблю́, лю́биш; мн. прилю́блять; док., перех., діал.
1. Закохувати в себе кого-небудь. Одбила Санька хлопця від Теклі, тож Мавра і озлилася. Тільки тому! Тільки за те, що прилюбила Тихона! (Горд., Дівчина.., 1954, 217); // Викликати захоплення, замилування; зачаровувати своєю красою (про що-небудь). Микола Васильович саме оповідав мені, як 20 років тому він вперше побачив Біловезьку пущу і як вона назавжди прилюбила його (Наука.., 9, 1970, 24).
2. тільки недок. Любити що-небудь; полюбляти. Тоді ж покупив він і чоботи свої з червоним закотом, і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє (Вовчок, І, 1955, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 662.