ПРИ́ЛІС, у, ч., рідко. Те саме, що гай1.А з гаю, прилісу та пісеньку чути (Ус., Листя.., 1956, 50); Біля прилісу Яків наздоганяє двох дівчат (Стельмах, І, 1962, 325); // Те саме, що узлі́сся.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 659.