ПРИМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Прийти здалека, прибути, мандруючи. Примандрує мій миленький з лубенського полку (Сл. Гр.); — Сьогодні навмисне примандрував [Шмалько] у Байрачну: чутки всякі ходять… Невже знову буде Запорозька Січ? (Добр., Очак. розмир, 1965, 47); * Образно. Після заметільних днів настала погожа година. Сонце світило сліпучо-яскраво, наче весна вже примандрувала з південного степу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 156); // перен., розм. Бути доставленим з якого-небудь місця в інше (про предмет). Бронко відразу помітив, що читальня виписувала не всі журнали. Багато з них, як видно, примандрували сюди з приватних бібліотек (Вільде, Сестри.., 1958, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 665.