ПРИМА́РНО. Присл. до прима́рний. Раптом повзла на нього примарно-гігантська машина, така широка, що, здавалось, чіпляє боками за будинки (Загреб., Європа. Захід, 1960, 73); Глибина лісу сповнюється примарно тихим рухом (Тудор, Народження, 1941, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 667.