ПРИМЕ́НШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до приме́ншити. На применшеному хусткою обличчі очі здавались ще більшими (Коп., Лейтенанти, 1947, 130).
2. у знач. прикм. Який видається меншим, менш значним, ніж є насправді. Але наші уявлення про справжню силу і значення сучасних монополій були б вкрай недостатні, неповні, применшені, коли б ми не взяли до уваги ролі банків (Ленін, 27, 1972, 306); Правду кажучи, раніше і люди, і явища життя для мене виступали дещо применшеними (Гончар, III, 1959, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 667.