ПРИМИРЕ́НЕЦЬ, нця, ч.
1. політ. Той, хто прагне примирити класові суперечності; прибічник примиренства.
2. розм. Той, хто примиряється з чим-небудь. Іван Антонович [командир роти] іншим разом нізащо не поступився б своїм мінометником.. Проте на цей раз Іван Антонович посів позицію примиренця. — Якщо Ясногорська виявила в нього медичні здібності, то що ж вдієш… хай (Гончар, І, 1954, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 670.