ПРИМО́ВА, и, ж., заст., етн. Замовляння (у 2 знач.). Чутка була, вмів [ворожбит] замовляти стріли і кров. Але примова того лікаря показалася пустою (Фр., VI, 1951, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 678.