ПРИМО́ЧКА, и, ж. Вода або лікувальна рідина, якою змочують що-небудь для прикладання до хворого місця. Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок, і се його турбувало: «Треба знову класти примочку!» (Коцюб., II, 1955, 384); Він почував себе зовсім добре. Лише раз за разом міняв холодні примочки на голові (Трубл., І, 1955, 103); До очей, що гнояться, на ніч прикладають примочки з напару листків і квіток нагідок (Лікар. рослини.., 1958, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 680.