ПРИМРУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИМРУ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док. Злегка прикривати повіки (про кого-небудь). Він примружувався, немов від різкого вітру (Бойч., Молодість, 1949, 258); Вона хитрувато примружилась. — А ти поясни. Я, звичайно, інститутів не кінчала (Руд., Остання шабля, 1959, 46); Хтось клацнув вимикачем. Кімнату залило ясне електричне світло. Всі зразу примружились (Собко, Серце, 1952, 115); Молодий інженер був короткозорий, але окулярів не носив і на кожного дивився примружившись, як дивляться на сонце (Донч., Карб. камінь, 1946, 39); // Злегка прикриватися повіками (про око, очі). Ліве око [Рубана] примружувалось, як на полюванні (Ю. Янов., І, 1958, 110); Молоде обличчя зробилося лютим, очі примружились, стали холодні, колючі (Шиян, Гроза.., 1956, 291); * Образно. Понад балочкою примружився хутірець (Мик., II, 1957, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 681.