ПРИМУДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і неперех., розм. Мудро придумати що-небудь. [1-й голос:] Так от же він примудрував так хитро, В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (Сам., II, 1958, 70); // Те саме, що примудря́тися. — Дивно, як вони примудрували почепити його [прапор] вночі! —промовив Гаврило Клумак (Скл., Карпати, II, 1954, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 682.