ПРИМУСО́ВО. Присл. до примусо́вий. [Голоси:] Ми хазяїни! Добровільно дамо [хліб]! Не примусово (Мик., І, 1957, 65); Ввечері вже скрипіли ярма, відчинялися ворота — примусово евакуйовані поспішали додому (Томч., Жменяки, 1964, 286); Він крутив за нею головою, аж шия боліла, та примусово всміхався. Думав, що в цей спосіб показує.. свою чемність (Март., Тв., 1954, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 683.