ПРИМУ́ШЕНО, рідко. Присл. до приму́шений 2. [Єпископ:] Сину, ти мусиш Люція перепросити за необачні та вразливі речі. [Парвус (примушено)] Прости мені, мій брате (Л. Укр., II, 1951, 448).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 683.