ПРИМУ́ШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. приму́шувати. Держава, це — установа для примусу. Раніше це було насильство над усім народом купки багатіїв. А ми хочемо перетворити державу в установу для примушування чинити волю народу (Ленін, 35, 1973, 106); В зв’язку з тим, що процес скостеніння скелета дитини дошкільного і шкільного віку ще не закінчений, неправильна організація навчально-виховної роботи і примушування дитини до непосильних для її віку вправ моторного апарата можуть завдати їй великої шкоди (Шк. гігієна, 1954, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 683.