ПРИМЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм. Те саме, що примча́ти 2, Примчавсь Данило.. «Не втечеш! — крикнув, — не втечеш!» (Вовчок, І, 1955, 101); Гриць прийшов до Давида Маркевича сам. Власне, не прийшов, а примчався (Шовк., Інженери, 1948, 332); // Швидко наступити (про час). Примчались літа вогнисті (Шпорта, Запоріжці, 1952, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 685.