ПРИМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док., до кого, перед ким, розм. Знайти підхід, форму стосунків з ким-небудь; пристосуватися. Примінився [писар] і до голів: який більш хвастає, та величається, та порядки задає, той і не тямить нічого (Кв.-Осн., II, 1956, 264); Він свою куплю так красно покаже, а продасть — добре, такеньки словом перед жінкою приміниться, такого їй новинок порозказує (Вовчок, І, 1955, 217); Борідка клиночком, пальто, чи що воно, на ньому, аж поли-скується. А бриль… куховка, неначе. Як ти примінишся до нього, що ти скажеш йому? (Тесл., З книги життя, 1949, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 672.