ПРИМІ́Р, у, ч., розм., заст. Те саме, що при́клад1. Колгоспний двір усякому двору примір (Укр.. присл.., 1955, 356); Заохотив мене до писательства також примір товариша Ісидора Пасічинського, котрий ще в нижчій гімназії почав друкувати свої вірші (Фр., І, 1955, 13); Примір не довго б показати, — Та — цур йому. Нащо чіпать… (Гл., Вибр., 1951, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 672.