ПРИМІ́СТ, мо́сту, ч.
1. Дерев’яний настил збоку вулиці для пішоходів; тротуар. Біля дверей лавки, на примості, сидить на дзиглику Микишка з газетою в руці (Кроп., IV, 1959, 77).
2. Причал для порома. Піщаний берег Дніпра. Кущі, лози, далі очерети. В глибині рибальський курінь і неводи, ближче приміст до парома (Кроп., III, 1959, 88).
3. Те саме, що п’єдеста́л. Метью Фільдінг великою палицею своєю збиває статую з примосту, вона падає і розбивається (Л. Укр., III, 1952, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 673.