ПРИМІ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Який має властивість примічати; спостережливий. Примітлива дівчина, — усе в хазяйстві перейма (Сл. Гр.); Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, була примітлива і вірно реагувала на все (Ю. Янов., II, 1954, 52); З’явивсь ти у Ферней, і цинік посивілий, Привідця дум і мод примітливий і смілий, ..Віддав тобі поклін передмогильний свій (Зеров, Вибр., 1966, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 676.