ПРИМІ́ШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приміша́ти. Через рідку траву блищить глина пополовині з шматками не зовсім чистого граніту, до котрого примішаний якийсь піскуватий м’який состав [суміш] (Н.-Лев., II, 1956, 386); На неї запаморочливо війнуло невідомими пахощами, до яких був примішаний і ладан, і тютюн, і сивуха (Речм., Восн. грози, 1961, 70); Задоволення.. охоплювало Славка вже при самих обзоринах чужої праці, самим почуванням, що й він до цеї справи як-небудь примішаний (Март., Тв., 1954, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 676.