ПРИ́МІШКА, и, ж., рідко. Те саме, що до́мішка. Їх [угорців] смуглявий тип має в собі примішку чогось татарського (Н.-Лев., II, 1956, 395); Міг би був [Іван] вийти в світ з ясно скристалізованим світоглядом. А коли.. попав під сумніви, — це тільки його власна вина чи заслуга, яку ослаблює хіба дещо примішка сторонніх (Круш., Буденний хліб.., 1960, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 676.