ПРИМІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИМІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., перех.
1. Знайшовши місце, класти або ставити що-небудь; // Віддавати на зберігання, використання і т. ін. що-небудь кудись. Я не посилатиму ще нової статті в «Жизнь», бо шкода, як вона там пропаде, краще я вже.. приміщу її деінде (Л. Укр., V, 1956, 342); Багатьох цікавить, чи повернеться на Землю «Луноход-1».. Але, на нашу думку, везти його назад має сенс хіба що для того, щоб примістити до музею як перший автомат, котрий проклав колію на іншому космічному тілі (Наука.., 5, 1971, 12); // Влаштовувати кого-небудь на якесь місце; поміщати. На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила іззаду (Март., Тв., 1954, 44).
2. Влаштовувати кого-небудь на ніч або поселяти десь. — Ох, дай боже здоровля [здоров’я] вашому таткові, — простогнав ранений. — Приміщувати нас не треба, бо ми з того самого села, де ваш татко дідичем (Фр., ІІІ. 1950, 348); Лікар Кноте, як того захотіла Евеліна, живе тепер безвиїзно у Верхівці. Його примістили в управительському флігелі (Рибак, Помилка.., 1956, 316).
3. Влаштовувати кого-небудь у житті (вчитися, працювати, існувати за якийсь рахунок). — Будьмо сватами і поженимо своїх дітей. — Ружа красненько вислухав нянька та й каже: — Ну, няньку, тепер відпочивайте у своїй домівці, доки жити будете. Тепер уже нікуди не підете. Тепер ви примістили своїх дітей (Калин, Закарп. казки, 1955, 25); Я вже тут [у Львові] постараюся примістити його [Петруся] (Фр., IV, 1950, 40); Розум підказував, що мене пожаліють, примістять десь до притулку, я буду ходити до клубу сліпих, на свята виступатиму із спогадами (Ю. Янов., ІІ, 1954, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 677.