ПРИНА́ДЛИВІСТЬ, вості, ж., рідко. Властивість за знач. прина́дливий. Проза Сенченка має незбагненну принадливість — раз занурившись у її стихію, годі й думати визволитися з-під впливу чар цих слів, образів, почувань (Вітч., 2, 1971, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 687.