ПРИНА́ДНО. Присл. до прина́дний. Ніжно гладить [мене мати] шершавою, теплою рукою, яка так принадно пахне солодким тістом (Збан., Єдина, 1959, 44); Прикриті зеленим листком, вони [цукрові ягідки] виглядали так принадно, що здавалось, немов справді були зірвані десь просто з якогось корча (Кобр., Вибр. 1954, 71); Чи трави принадно синіли у лузі, Чи кулі подерли їм шлеї в напрузі, — Чом коні побігли? (Нагн., Вибр.. 1950, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 687.