ПРИНАРО́ДНО, присл., розм. Те саме, що прилю́дно. Принародно невістку судила [мати] (Чуб., V, 1874, 734); Заплакану жінку востаннє обняв [Карпо] і поцілував принародно (Ле, Україна, 1940, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 688.