ПРИНИ́ЗЛИВИЙ, а, е. Який ображає гідність. Принизлива професія рикші існує в Індії та в кількох інших східно-азіатських країнах відтоді, як там запанували колонізатори (Літ. Укр., 29.ХІ 1968, 4); Десь зверху падав з дзенькотом глухим.. Жебрацький гріш, мутне кружальце з міді, Принизливий, убогий гонорар, Який в ганьбі, в мовчанні, в зненавиді Приймав на бруку лондонський маляр (Бажан, Роки, 1957, 189); Глянула [Тамара] вгору — жодної зірочки на небі, неначе й природа одвернулася од них [полонянок], нужденних, затурканих, і не хоче бачити їхнього принизливого становища (Хижняк, Тамара, 1959, 165); В голосі [чоловіка] не відчувається ні самовпевненої зверхності, ні принизливої запобігливості (Руд., Вітер.., 1958, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 690.