ПРИОБІ́ЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИОБІЦЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., діал. Обіцяти. Очевидно, Владко також незвичайно втішивсь відвідинами пань і приобіцяв розглянути цю [судову] справу (Фр., VI, 1951, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 695.