ПРИО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИОРА́ТИСЯ, орю́ся, оре́шся, док.
1. розм. Орючи, доходити до якогось місця. Приорався Семен до межі, до бору (Сл. Гр.).
2. тільки недок. Пас. до прио́рювати. Глибина оранки регулювалася спеціальними клинцями.. Клинці, випадаючи із плуга, нерідко губилися і приорювались (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 696.