ПРИ́ПАХ, у, ч., розм. Легкий запах. Крізь одчинене квадратне віконце в стіні тягло розтопленим воском і припахом оливи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 37); // Неприємний запах. Ще і в номері готелю йому вчувався нестерпний припах.. карболки (Гончар, Циклон, 1970, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 702.