ПРИПЕ́РТИСЯ, ру́ся, ре́шся, док.
1. Прихилившись до якої-небудь опори, спертися. Припершись до дверей, він стояв і дивився на Терезку, яка з переляку випустила з рук шитво (Томч., Готель.., 1960, 314).
2. фам. Прийти, прибути (несхвальне). — Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попище та ще й з сином (Н.-Лев., III, 1956, 246); Він проти цього [другого шлюбу] не заперечував би, коли б його перша дружина та жила де-небудь в іншому місці, а то як на зло приперлася з донькою за ним слідом до Львова (Ю. Янов., І, 1954, 135).
3. Пас. до припира́ти 1-4. Під час вітру падали у нас сніги, так що геть скрізь було біло і на балкон не можна було вийти, бо двері примерзли і приперлись снігом (Л. Укр., V, 1956, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 702.