ПРИПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припекти́ 1-3. Земля була чорна і парувала так, ніби її тільки що полили гарячим окропом; на конях, припечена сонцем, парувала шерсть (Тют., Вир, 1964, 181); Хлопчик жваво підводиться на лікті й морщить припеченого сонцем носа, готуючись слухати (Донч., VI, 1957, 274); * У порівн. Потьомкін, моє припечений, нетерпляче зайорзав на канапі (Добр., Очак. розмир, 1965, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 703.