ПРИПИСНИ́К, а, ч. Особа, приписана до якогось військового підрозділу, команди і т. ін. Літній боєць, мабуть з приписників, в окулярах, схожий на якого-небудь бухгалтера, сидячи серед солдатського гурту, ..крутив у руці щойно одержану нову гранату (Гончар, Людина.., 1960, 223); * У порівн. [Терешко:] Ти не колгоспник, а неначе приписник до чужого полку, тобі все одно, який наш колгосп, який урожай, а для мене — ні (Зар., Антеї, 1962, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 707.