ПРИПЛЕСТИ́СЯ1 див. припліта́тися.
ПРИПЛЕСТИ́СЯ2, ету́ся, ете́шся; мин. ч. приплі́вся, приплела́ся, ло́ся; док., розм. Прийти втомленою, повільною ходою куди-небудь. Хіба стара тітка.. приплететься та поплаче з Олесею, поблагословить її діточок (Вовчок, І, 1955, 29); Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насуплений. Втомлено сів за стіл, закурив (Гончар, IV, 1960, 64); // Прийти, прибути куди-небудь небажаним. — Отой волоцюга, блудяга… покинув на Дону жінку з дітьми… приплівся сюди на мою голову… (Мирний, І, 1949, 136); — Чого ти приплівся до нашої компанії? Хочеш свої.. порядки розводити?! (Речм., Твій побратим, 1962, 87); // перен. Несподівано з’явитися (несхвально); нав’язатися (про думку). — З чого ся мисль вам приплелася?.. Не звір я — людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (Котл., І, 1952. 185); // до чого, перен. Приєднатися своїм співом, грою і т. ін. до співу, гри і т. ін., що триває (несхвально). Антося, співуча зроду, не втерпіла: вона підхоплювала останні куплети пісні.. — І чого вона приплелася до мого голосу?.. — думала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 711.