ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся. недок., ПРИПОДО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. приподо́бляться; док., діал. Догоджати. [Галіма:] Я знаю, що в тебе незалежний маєток і тобі нема потреби приподоблюватися, щоб зробити кар’єру, здобути добру посаду (Сам., II, 1958, 188); Палив [Юріштан] панам груби, прислужувався, приподоблювався, не одно витерпів, не одну зневагу перескрипів зубами (Хотк., II, 1966, 101); // Піддобрюватися. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, — ми, зуби зціпивши, їм догоджали, щоб приподобитись йому хоч тим (Л. Укр., III, 1952, 140); Старалася [Текля] приподобитися йому, затягаючи його раз у раз до корчми, купувала горілки, давала грошей (Коб., І, 1956, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 714.