ПРИПОЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., розм., ірон. Прибути куди-небудь. — Нам тепер у хитрість треба перекидатися. Сам чуєш — гуркотить, от-от до нас припожалує [ворог] (Тют., Вир, 1964, 379); — Знову припожалував Альошка Вірний. Про тебе питав мене двічі… (Логв., Літа.., 1960, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 714.