Що oзначає слово - "приправляти"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРИПРАВЛЯ́ТИ1, я́ю, я́єш, недок., ПРИПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. приправлять; док., перех.

1. Додавати приправу до страви для смаку, аромату; заправляти. В кожнім окопчику, поряд з патронами та гранатами, стояли казанки, наповнені цукром, з якого бійці готували собі цукряну саламаху, приправляючи її терпкими кислючими яблуками, щоб не нудило (Гончар, Людина.., 1960, 108); Яких тільки страв не приправляють запашним кропом! (Рад. Укр., 20.VІІІ 1965, 4); // Домішувати що-небудь до чогось. Любовно і ніжно мати зливала всі недоїдки корові, споліскувала горшки, висівочками приправляла, щоб сита корова була (Горд., II, 1959, 28); — У тебе тютюнець з буркуном, пахне. А я все не зберуся приправити свого (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 262).

2. перен., розм. Доповнювати мову або супроводжувати дію гострим словом, дотепом, жартом і т. ін. Діти сади підмітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили, да все ж то те якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою (Вовчок, І, 1955, 126); — Хто се? — Та я!.. — скрикнув Довбня, приправляючи той викрик таким крутим словом, що Проценко аж засичав (Мирний, III, 1954, 218); Швидко жадібному люду воду холодну, солодку, з важкої баклажки вділяє [водонос], жартом її приправляє, з усміхом плату бере (Л. Укр., І, 1951, 307).

3. розм. Приготовляти що-небудь. На вал колоддя накотили [троянці] І різний приправляли вар; Олію дьоготь кип’ятили. Живицю, олово топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (Котл., І, 1952, 215).

4. розм. Прилаштовувати що-небудь до чогось. Для щитів ночви припасали [латинці] І дна [дена] із діжок вибивали і приправляли всім до плеч [плечей] (Котл., 1952, 189); «Треба повітку краще утушкувати, щоб теличка не мерзла та менше їла», — клопочуться батьки й ще щільніше приправляють двері у загородах (Л. Янов., І, 1959, 51); Щоб возик не нагонився на Лиску, як де з гори доведеться їхати, то Даринка ще й наритники до нього — хоч мотузяні — приправила (Вирган, В розп. літа, 1959, 260).

ПРИПРАВЛЯ́ТИ2, я́ю, я́єш, недок., ПРИПРА́ВИТИ влю, виш; мн. припра́влять; док., перех., розм. Те саме, що доставляти. Перед самою революцією його, пораненого приправили в Асканію разом з іншими в лазарет (Гончар, II, 1959, 70); — Трохи пшона та борошна десь дістали [бакенщики]… До мене приправили, щоб вашій мамі одніс… (Хижняк, Тамара, 1959, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 716.