ПРИПРО́ШУВАТИ і рідко ПРИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш і ПРИПРОША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., перев. з інфін., розм. Те саме, що запро́шувати 2. Він пригощав гостей.., припрошував їсти, не соромитись (Кучер, Чорноморці, 1956, 502); Господиня, немолода жінка, мовчки подавала на стіл страву, іноді тільки припрохуючи гостей призволятись (Гр., II, 1963, 315); Антосьо тим часом налив стакан вина, випив і почав припрошати: — Пийте, браття! (Свидн., Люборацькі, 1955, 124); З домовитістю доброго господаря він припросив Гречкуна сісти поближче до нього (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 717.