ПРИПУ́ДИТИ1, джу, диш, док., перех., діал. Принести щось важке. Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Сл. Гр.).
ПРИПУ́ДИТИ2, джу, диш, док., перех., діал. Налякати. Хлоп’я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п’ятами накивало (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 717.