ПРИПУ́ДРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до припу́дрити. В одсвіті білого простирала її обличчя було дуже принадним. Шрам, злегка припудрений, не так впадав у вічі (Хор., Ковила, 1960, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 717.