ПРИ́ПІЧКА, и, ж. Збільшення ваги хліба після випікання у порівнянні з вагою затраченого борошна. Обидва названі сорти [миронівська-264 і миронівська-808] належать до так званих сильних пшениць з високим вмістом клейковини. Це значить, що борошно з них дає високу припічку хліба (Рад. Укр., 29.V 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 709.