ПРИРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПРИРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. приро́блять; док., перех.
1. Прикріплювати, приєднувати що-небудь до чогось, відповідно пристосовуючи; прилаштовувати. Петро Михайлович взяв у руки олівець і почав поясняти план: — Оце має бути рама, або фюзеляж… Чуєте: фю-зе-ляж… До нього прироблюють всі інші частини аероплана (Вас., II, 1959, 228); Обмажу на зиму хлів, обкладу соломою, прироблю двері… (Вишня, І, 1956, 78); До її дверей Семен Трохимович приробив защіпку, і Віра, коли заходить до кімнати, замикається (Грим., Син.., 1950, 104); // Прибудовувати що-небудь до чогось. Денис он цього року до хати приробив ще другу половину — з великою світлицею та з кімнатою (Гр., II, 1963, 313); — Дасть бог, поженимо дітей, то я для Карпа прироблю хату через сіни, — сказав Кайдаш, виходячи за ворота (Н.-Лев., II, 1956, 282); // Виготовляти, створювати що-небудь на додаток до чогось. Я знайшов перекладчика [перекладача] своєї статті, приробив вступ про «два панславізми» (Драг., II, 1970, 533).
2. розм. Працюючи, примножувати майно, прибутки; збагачувати. Помираючи, старий Сахно казав до своїх дітей: «Сутуж тепер і на землю і на гроші. Сутуж, діти. Оце, що маю, візьміть та приробляйте» (Мик., II, 1957, 75); Вони [сім’я Чумаків] не тільки для себе жили та дбали, а й для держави щось приробляли (Кучер, Прощай.., 1957, 360); Лук’ян умів вести велике господарство і навіть встиг за короткий час дещо приробити до батьківського (Іщук, Вербівчани, 1961, 17).
3. розм. Заробляти, перев. понад основний заробіток. [Півень:] Прироби, то й матимеш. Мені треба, то я роблю… (Мик., І, 1957, 39); — Я хотів приробити грошей, щоб хоч відкупити батьків грунт у долині та стягтися на сяку-таку халупу (Чорн., Визволення, 1949, 71); Довги.. такі, що й сто літ живи, то стільки не приробиш (Март., Тв., 1954, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 723.