ПРИРОДОЗНА́ВСТВО, а, с.
1. Сукупність наук про природу, які вивчають будову, властивості й перетворення неживої та живої природи; природничі науки. Найновіші відкриття природознавства — радій, електрони, перетворення елементів — блискуче підтвердили діалектичний матеріалізм Маркса.. (Ленін, 23, 1972, 40); Історія розвитку вітчизняної науки свідчить, що російські вчені, які працювали в різних галузях природознавства, здавна зайняли почесне місце в світовій науці (Наука.., 11, 1958, 6); Характерною ознакою сучасного природознавства є творчий пошук (Знання.., 4, 1970, 6).
2. Навчальний предмет у середній школі, змістом якого є основи науки про природу. Я був учителем вищої початкової школи.. Викладав фізику, природознавство, географію, історію, гімнастику (Довж., І, 1958, 14); Учитель природознавства має зібрані учнями зразки місцевих грунтів і рослин (Рад. Укр., 13.III 1946, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 10.