ПРИРОДОЛЮ́Б, а, ч. Той, хто любить природу; любитель природи. Частину своєї душі, душі пристрасного природолюба й болільника за природу вклав він, у душу.. героїні повісті (Донч., VI, 1957, 624); Книжка [«Мисливець і рибалка України»].. зацікавить природолюбів (Рад. Укр., 25.III 1964, 3); Так уже повелося, що в березні відзначається День птахів. Дорослі і молоді природолюби встановлюють на деревах шпаківні, влаштовують житла для співочих птахів (Веч. Київ, 18.III 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 10.