ПРИРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прирости́. Все тут [у скелях] якесь вогке, приросле, нерухливе.. ; сире сіре каміння поросло мохом (Хотк., II, 1966, 45); Піднімаючись усе вище, побачив [Довбуш] по той бік долини дві голі безлісі кичери, прирослі одна до одної (Гжицький, Опришки, 1962, 66); Довго потім згадували люди, одірвані од грунту й не прирослі ще до іншого, — оцей вибалок і запах сухого полину, і димок од бур’яну (Ю. Янов., Мир, 1956, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 11.