ПРИРІ́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИРІВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док. Визнавати себе в якомусь відношенні рівним кому-, чому-небудь. — Е, прирівнялась свиня до коня! (Номис, 1864, №. 7931); // Ставати рівним кому-, чому-небудь у якомусь відношенні. Грошовий кристал є необхідний продукт процесу обміну, в якому різнорідні продукти праці фактично прирівнюються один до одного і тим самим фактично перетворюються в товари (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 91); Запровадження мілітаризації означало, що робітники і службовці вугільної промисловості прирівнювались до бійців Червоної Армії (Іст. УРСР, II, 1957, 178); // Бути рівним кому-, чому-небудь у якомусь відношенні. На початок XVI ст. селяни були позбавлені права скаржитися великому князю або королю на своїх панів і прирівнювалися в цьому відношенні до рабів (Іст. УРСР, І, 1953, 131); Ні одна картина природи влітку не може прирівнятись до тієї пишної фантастичної картини мертвої зими: то був тихий, мрійний, фантастичний сон заснувшої [заснулої] землі (Н.-Лев., III, 1956, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 722.