ПРИРІ́З, у, ч.
1. Дія за знач. прирі́зувати 1. Рідкодуб знав, що мова йшла про наступний приріз землі товариству спільного обробітку (Кир., Вибр., 1960, 214).
2. Те саме, що прирі́зок. У поповім городчику приріз зеленіє, Не винна-с ще, коли личко твоє паленіє (Коломийки, 1969, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 722.