ПРИРІ́ЗОК, зка, ч. Невеликий шматок поля, городу, наділений кому-небудь. Тепер [після реформи 1861 року] селянам потрібні були гроші і для викупу прирізків, і для оплати оренди землі в поміщиків, тому що своєї не вистачало (Колг. Укр., 1, 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 722.