ПРИРІЧКОВИ́Й, а́, е́. Який міститься біля річки. А потім якось одразу пригадав [дід:] «А —а, це ж ті люди, що шукають нафту!..» Виникло перед очима, як вони по одному пропадають у прирічковій балці (Гуц., Скупана.., 1965, 18); На широких степах, на прирічкових угіддях густішали українські міста, хутори та села, — поповнялися втікачами від панів українських (Ле, Наливайко, 1957, 44); Поряд з посухостійкими знаходять рештки вологолюбних і навіть прісноводних молюсків. Цікаво, що в прирічкових ділянках сучасних пустель теж є вологолюбні форми (Знання.., 9, 1965, 15); // Який буває біля річки. Його вибіленим волоссям грався прирічковий вітрець (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 541).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 723.