ПРИ́САДОК, дка, ч.
1. Легкий невисокий паркан. Через колючий дротяний присадок перехилилась жіноча постать і крізь мереживо зеленої веранди простягла руку (Досв., Вибр., 1959, 393).
2. Невеликий обгороджений садок перед будинком. У присадках над тинами вився хміль і визирали на дорогу жовтогарячі соняшники (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 428); Одне вікно виходило в маленький присадок — мурована криниця, клумби й акації — улітку це маленький рай (Кач., II, 1958, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 14.