ПРИСМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСМИРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. Заспокоювати, вгамовувати кого-небудь. [Олімпіада:] Піди ти та присмири отого невігласа Якова. З якої це причини він задумав святим хлібом у твар жбурляти? (Кроп., III, 1959, 321); Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун… (Гл., Вибр., 1951, 195); Євген Панасович, дякуючи несподіваному втручанню Насті, ..зумів їх [жінок] присмирити своїм словом (Речм., Весн. грози, 1961, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 28.